Без навичок позитивної читацької поведінки не можливий усебічний розвиток особистості дитини на основі ключових компетентностей, викладених у Програмі «Нова Українська школа у поступі до цінностей» та вирішення актуальної проблеми щодо «формування у підростаючих поколінь гуманістичної та устійливої до маніпуляцій свідомості, моральних принципів, духовності».
«Читання – це віконце,
через яке діти бачать і
пізнають
світ і самих себе»
В.
Сухомлинський
«Ліки для душі»,-свідчив три тисячі років тому назад напис над входом в
бібліотеку Рамзеса ІІ. В арабському літературному пам’ятнику XIV
століття записано: «Вона (книга)…сховище скарбів, комора наук, джерело
мудрості, рудник шляхетності».
Київський князь Ярослав Мудрий, який «засіяв книжними словами» терени нашої
країни, книги порівнював із ріками, які «напоюють увесь світ», із «джерелом мудрості».
В них, «якщо старанно пошукати…, знайдеш велику втіху і користь для своєї
душі».
Саме такі оцінки в адресу книги проходять скрізь століття. Тому немає
ніякого перебільшення в тому, що і в умовах інформаційної цивілізації книга
залишається головним джерелом інформації поруч з комп’ютером.
Однак той величезний потік інформації, який обрушився сьогодні на людину, в
певній мірі створює для неї і загрозу. Весь цей інформаційний світ можна вдало
порівняти із міфічним Лабіринтом, де на молодого і недосвідченого користувача
чатує небезпека, справжній жахливий Мінотавр. Тому головна проблема
сьогодення-це проблема вибору. Як відрізнити потрібну інформацію від
непотрібної, глибоку від поверхневої, корисну від беззмістовної та шкідливої? Досить
точно з цього приводу висловився Норберт Вінер: «Кібернетика подібна тому, що в
часи середньовіччя вважали «чорною магією»,-вона може дати все, що забажаєте,
але вона не може підказати, що необхідно просити». Звідси випливає, що прогрес
особистості визначається не лише масивами інформації. Адже реалії доводять
невиправданість применшення ролі читання в інформаційну епоху. Тому невипадково до кінця ХХ століття суспільство
почало усвідомлювати небезпеку духовної деградації і, відповідно, чіткіше розуміти
«…важливість читання як незмінної цінності культури».
